Так-от склалося, як не гадалося,-
Ледве дівчинка підросла.
Вдосталь лялькою ще не награлася,
А на паперть шлях вже прославсь.
Стало вперше дівча й, червоніючи,
Простягнуло руку без фраз.
Тихо-слізно прохало копієчку,
І сміліло більше чимраз.
Через тиждень-два зовсім без сорому
Клало в куль дрібні копійки.
Збоку чуло: «Міняє на долари.
Отакі у нас жебраки».
Під’їжджають під вечір господарі,
Подання збирають скупе.
І за службу дають нагородою
Суп пісний і чай з канапе.
А смішки розливаються ріками,
Й не скінчиться гра в вар’єте.
І нікчемою звуть, й недорікою-
Всміхнеться дівчатко на те.
Вірить: світом й нуждою намається,
Й буде мати теж портмоне,
Негаразди помалу владнаються…
Прийде час – і все промине.
Так-от склалося, як не гадалося,-
Зовсім трішечки підросло.
Тільки-тільки життя розпочалося,
А вже жалість людей принесло.
Дуже серйозний, зворушливий вірш!
Шкода що таке діється в житті- дітей беруть жебракувати, щоб вони могли заробити для господарів на елітне життя, а для своєї матері нове портмоне.
Важливу тему розкрили, Валентино!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. От тільки б на користь. Падаль нічим не нехтує, ні дітьми, ні каліками. Така тепер мораль на всіх рівнях!!!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой Валю боляче читати...Зворушливі рядочки...Скільки таких в нашій країні...огортає страх...
