Душа шукає цілющі ліки,
Та одвічну цю Божу любов.
І джерельних вод невтомні ріки,
І від яких струменіє кров.
А кохання смуток наш лікує,
Воно немов маків пелюстки.
Яке в щастя невтомно крокує,
Дає життю нові паростки.
А душа завжди прагне до Отця,
Від світла якого зродилась.
І невтомно крокує до кінця,
До Бога якому молилась.
А теплота сердець завжди манить,
І повсякчас кличе нас до них.
А душа, яка любить - не ранить,
Молиться за небесних, земних.