Вже осінь добігає до кінця,
Летить додолу мовчки лист останній,
Лиш листопад із вітром між гілля
Шалено так вирує в дивнім танго.
Цих двох коханців пристрасть і жага,
Нещадно трощить на деревах віти,
Таке майстерне кожне їхнє па,
Що жоден не береться їх спинити.
Страшенний гул, немов тремтить земля,
Палають небеса, багрянцем вкриті.
Ця осінь лине танцем в небуття,
Даруючи нам божевільні миті.
