Так страшно в темному кутку,
Коли чатують вОвки,
Коли й сама на ланцюгу,
І душу рве до крові.
Коли не вірять - дикий біль,
Тебе муруть в стіни,
А світлий промінь втратив ціль,
А живиться з довіри,
Лиш Бог Великий в небесах,
Він знає щиру правду,
Розвій, прошу, цей підлий страх,
Не дай підти в омані.
Коли всі чисті почуття,
То в них ростуть і крила,
Чому ж підкралось нагле зло?
Його тут не хотіли.
І винна стала без гріха,
У цьому біль пекельний,
Своє завжди я берегла,
Чому ж зломилась стеля.
Я вірю в Бога в небесах,
Він все ж розкаже правду,
Ти лиш один і це є факт,
Хай зникне страх назавжди
