Виблискують , верховіття дерев
Поміж золочених бань храму.
Ричить,шальний вітер як дикий лев
То відкриває , а то закриває браму.
Він , у старця знімає капелюха
Щоб той , перед святинею помоливсь.
Пропікає , до тіла...Щипає , за вуха
І сивий,старий дуб Хресту поклонивсь.
Постояв, хвилину у мовчанні
Просить, здоров'я , ласки у Бога.
Летять ,роки ...як листя вітром гнані
Ой, яка важка -життєва дорога?...
Іде, немов на Голгофу у життя
Виє,вітер...то дощ,то сніг.
Було , всяке у житті...болить душа
Хочеться,тепла як весняний квіт.
У покаянні ,милості благає
Що не так ,прожив життя як треба.
І з Богом, він про все розмовляє
Сповідається, до вічного неба.
Самотній ,одинокий без родини
І Надію ,має як пташка на Отця.
Вдивляється ,в даль -хмарини
Молиться, небесній іконі -душа.
М .Чайківчанка.