Закотилось сонечко ген за ліс,
Вечір тишу зоряну вже приніс,
Чарував закоханих він, як міг,
Клав стежину росяну їм до ніг…
Випливає повагом місяць-ріг -
Це усіх закоханих він стеріг.
І хмеліють голови від вина:
Щастя п'ють долонями – він, вона…
Ганна Верес (Демиденко).
