Мій рідний край - це Закарпаття,
земля краси і земля щастя.
Лісів земля й річок,наче сльоза -
трембіт й пісень,що на душі здавна.
Високі гори,що снігами вкриті,
і полонини,наче море розлиті.
На полонинах вівці,як хмарки,
ідуть отарою-сюди або туди.
А біля ватри,вівчарі зібрались,
і пісню про життя своє,всі заспівали.
Ліси могучі, шепітом підспівували їм-
до речі,тільки Закарпатець розуміє,їхній спів.
Земля моя,земля батьків й дідів,
ти у душі моїй,тому і розумію їхній спів.
Я Закарпатець,я тут живу-
цю землю з малку у душі ношу.
Гуляє вітер,по цьому краю-
він теж,цю землю вихваляє,
Він як і я,закоханий в цей край,
він як і я ,упевнений,що Закарпаття то маленький рай.
