Чарівне це "бабине літо"
Як рай в цій осінній порі,
І ця павутинка на вітрі
Бринить мов сльоза на чолі.
Та я все одно сумувати
Не буду, що осінь мине,
Є фініш - то й буде початок,
Незвідане жде щось мене.
Минуть хуртовини-морози
Зітру сльози й смуток з чола,
Душа ще любов в собі носить
Вона від любові жива.
А поки що - "бабине літо":
Бринить як мелодія струн,
Не варто, не треба тужити
Летить кудись вітер-пустун.
Пора ця мені нагадала,
В житті хай снігами мете,
В морози душа оживала
Хай "бабиним літом", проте...
Галина Грицина.
