Осені дощ все змиває погане,
В тиші німій засинають сади.
Іх пригортатимуть білі тумани,
Будуть ховати осінні сліди.
Листя пожовкле у килим вплелося,
В теплі краї відлетіли птахи.
Ліс залишився німим безголоссям,
Вітер деревам гойдає верхи.
Десь у пожовклому листі, самотньо,
Граються в піжмурки лісу, гриби.
Осінь всміхається, це так природньо,
Кожен із нас завітає сюди...
Втомлені може, та дуже щасливі,
Ліс дарував нам свої чудеса.
І хоч холодні торкатимуть зливи,
Око милує осіння краса.
Диво прогулянка лишить на пам'ять,
Вражень багато й корзину грибів.
І ще нераз нас до себе поманить,
Створена казка осінніх лісів...
І ще нераз нас до себе поманить,
Створена казка осінніх лісів...
Як мило побувати у твоїй казці,дорога Танюшко! Отримати насолоду і душевний спокій!
Натхнення тобі і невичерпного кохання та душевного тепла!
Щиро дякую Надюшо!!! Завжди приємно тебе бачити в гостях! З відповіддю затрималася, все осінні роботи не дають спокою!!! Погода різко перемінилася, похолодало, та й не дивно іде до зими... Обіймаю!!!
Чудова поезія! Вас не було видно,напевно в лісочку гриби з натхненням шукали. Гарні рядочки знайшли- дарунки осені!Гарного дня Вам,є нова проза.хоча й не осінь принесла,а літо нагалоло...
Удачі Вам!
Щиро дякую дорога Ніночко, дуже рада, що ви завітали!!! Осінні роботи забирають дуже багато часу, а ще й до лісу хочеться піти. Рада вас бачити! Прозу обов*язково зайду і почитаю!!! Гарного вам дня!!!