А осінь подивилась літу вслід:
Щасливої тобі дороги.
В душі до літа не тримала лід,
Та все ж була якась тривога.
Воно то не погано полежать,
Бока погріть трохи на сонці.
Та треба честь у всьому знать.
Сказати НІ! оцій зупинці.
І вітер без роботи занімів,
На сонці і собі дрімає.
А скільки б вже зробити він зумів,
Як осінь, в дрімоту впадає.
Хоч осінь мружить ніжно очі,
Та про роботу ще не забува,
Береться в"яло, неохоче,
І ось - жовтіє мокра вже листва.
Прокинувсь вітер з напівсну,
Струсив з дерев зів"яле листя.
А я ніяк ще не збагну:
Чому зриває листя з злістю.
Тут бачим осені помилку,
Невже у літо заблукала?
Навкруг розсипала веселку,
Вона оцим нас ошукала.
Скрізь веселкові бачим гами,
Став кольоровим увесь світ,
Немов би літо й осінь з нами,
Так осінь починає свй політ...
.
Скрізь веселкові бачим гами,
Став кольоровим увесь світ,
Немов би літо й осінь з нами,
Так осінь починає свій політ...
Гарно і майстерно змальована Ваша осінь, дорога Надюшко! Вся осіння краса у рядках!
Натхнення Вам і процвітання на поетичній ниві! Щастя Вам і удачі!
Дуже - дуже гарно, Надійко! Втішаюся Вашими творами. Душевно,з любов*ю про осінь. Хоч вона й мружить оченята...
Та для нас сонце й веселка,
ще трішки свята...
Бо вже й нам дощик всім набрид
То з вітром заграє, то плаче навзрид...
Гарного вечора Вам,удачі!