Я осінь цю запрошую на чай,
І скатертину білу застеляю,
Її солодким медом пригощаю
У нас це кожен рік так, зазвичай.
Люблю я з нею тихо гомоніти:
Про сенс життя, погоду та роки,
Про те, що так не хочеться старіти,
Секрети в нас - їх люблять всі жінки.
Ця модниця мені покаже шати:
Багатство кольорів, яскравих барв,
Як золотом уміє прикрашати
Тут з нею сперечатися не варт.
Я їй все про осінні почуття,
Що кожен день у зиму поспішає,
А вона тихо:" Ти - люби життя!"
І терпкі вина в келих підливає.
Галина Грицина.
