Зріжу троянди… я на світанку,
Всупереч долі, маєш коханку,
Якби ж відчув, так боляче нині,
Всі сподівання тепер марні.
Захопивсь, скажеш… Як той хлопчисько,
Більш не спитаю,чому так низько
В очах впав й гаснеш,то ж це блюзнірство,
Де ж те кохання, гордість, партнерство?
Чоловік скажеш? Схоже ганчірка,
Тебе оцінить, з часом й та жінка,
За брехню й зраду, теж не пробачить,
Між нас навік… ниті обірвались.
Сумнів відкину… зріжу троянди,
Сенячним ранком, всміхнусь, як завжди,
В чарівних квітах моя надія,
Пощастить, вірю, не знасне мрія,
Ще покохаю… серце зігрію,
Не уярмить в полон ейфорія!
13.09.2020р
Всупереч долі - як вірно сказано, Ніночко. Ці зворушні рядки не можуть не зачепити за живе. Дуже потрібна тема, яка так влучно розгорнута у творі. Всього Вам нйкращого дорогенька.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую, Наталочко!Скільки долей зламаних,скільки розбито сердець...
Гарного дня Вам і натхнення!
Гарно розкрита тема, дорога Ніночко та болісно таке пережити...Таких легковажних батьків не потрібно їхнім дітям. Вони не згадують про них коли біжить до коханки, а потребують допомоги, коли з ними біда...
Натхнення Вам і удачі! Здоров'я і успіхів!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00