Я йшла, у літо під весняним дощем
Намочила ноги в холодній воді.
Болить,моє серденько ...а в душі-щем.
Що зустріла,не того на своїм путі.
Розстелився,туман в ту пору
І моя доля,обрала не ту дорогу.
Зблудила,пішла як під воду...
А я думала,ближче буде додому.
І в зиму, я шукаю своє літо
А вітер,засіяв снігом сліди до раю.
І на вікні,малює мертві квіти
А я свого милого з доріг виглядаю.
І відтоді,застудила душу
Немає ліку , від кохання на білім світі.
Я піднятись,на ноги... і жити мушу
Щоб побачити , сонце...як цвітуть квіти.
М .Чайківчанка.
то добре, що піднялися... радощів Вам та щастя! 
