вітай, моя маленька. дай побачу, як усміхаєшся.
не дивися так смішно. то сміх крізь сміх чи крізь сльози?
маєш чудовий вигляд. неперевершений стиль!
кажу це з таким задоволенням, як молитву перед обідом.
прийшов, як казав. бачиш? навіщо було непокоїтися?
навіщо ховати очі? ти викрала моє серце.
не змушуй мене сумніватися в цьому, бо я
збожеволію. ти не знаєш? я люблю тебе дуже сильно.
я не знаю, як пояснити. моє серце – як білка в колесі,
як пацюк в лабіринті! це смішно? я хочу, щоб ти сміялася.
не питай, чому знов у чорному. можливо, такий мій стиль.
розумієш, я вже не можу повернутися до старого.
я хочу приходити так, щоб ти знала: це – я за дверима;
й щоб знати: це ти, й це я: це ти чекала на мене.
я забагато балакаю. це тому, що завжди й постійно
хочу бути з тобою: хочу бачити, як ти ходиш,
і як ти бігаєш, і як сидиш,
як поправляєш зачіску. моє серце гупає в грудях,
як корабельна машина! навіть якби ти була
на ямайці тепер, і ввійшла в океан по кісточки,
я вже плив би до тебе акулою, чи дельфіном, немов торпеда.
та коли вже ми тут, я прошу тебе знов: зглянься,
скажи, що завжди мені рада, й що згодна мені завжди
подобатися; що тут доброго, коли ти сердита і вперта,
й коли ти мене засмучуєш, тупаючи ногою?
я в чорному. так, я в чорному. це ж не тому, що маю
чорні думки про тебе! просто такий мій стиль.
можливо, так мені легше сприйняти, що ти постійно
відсилаєш мене в минуле. там погано, там немає тебе!
завтра я знов стоятиму там під твоїми дверима;
завтра не значить "гірше"; "вчора" не значить нічого.
якщо ти мене не впустиш, дитино, я присягаюся:
я зруйную це гарне місто, що в ньому немає правди!
так, це – моє усвідомлене рішення. повороту назад нема.
я зречуся свого минулого, і вже не зрікатимуся нічого.
якщо, на твій погляд, цей смокінг мені не личить,
можеш зняти його, я згоден, – я чинитиму відповідно
in the black, motörhead
Цікаво! 
Щастя ЛГ! 
