Лілея зріє на світанку,
у водах чистої ріки.
Ось, ось вона розправить крила —
свої тендітні пелюстки.
Вона оголить своє серце,
освятить небо стиглий цвіт.
Ховатись в мороці нетреба —
душа з'являється на світ.
Краса впивається на волі,
навколо сіє аромат...
Щоб не згубила ніч неволі,
їй час вертатися назад.
Нап'ється свіжого повітря,
залишить пагони нові...
Покриє хвилями латаття —
сховають води мовчазні.
Оце життя! Життя в любові...
Життя без смутку та брехні!
Життя — це фарби кольорові,
які малюють по воді.
Це ж треба! В один день написати про латаття Я ж прочитала Ваш відгук і зайшла... Здивована Але ж, мабуть, це добре - ця благородна ніжна квітка оспівана багатьма віршами, піснями та легендами. Чудовий твір, пане Олеже!
Дуже гарно! Земна краса! Вона чарує нас і надихає.Я тільки білі з рожевим відтінком бачила і жовті, а таких не доводилось зустрічати.
Гарного дня Вам і натхнення!