Осінь стелить тумани лугами,
Зачорніла земля за плугами,
В поле вийшли хлібів сіячі,
Плачуть десь журавлині ключі.
А в гаях все погукує сич,
Осінь зиму ще в гості не клич,
Бо прекрасне це жовте вітрило,
В повну силу ще землю не вкрило.
І пливе кораблем жовтим осінь,
І грибів повний кошик підносить,
Груш і яблук дарує корзини,
Потрудилась земля для людини.
А очам осягнути красу
Всю осінню таки неможливо,
Я проситиму в Бога часу,
Щоб побачити ще раз це диво.
Цю чарівну, казкову мрію,
Цей туман, жовте листя і небо,
Пронесу в серці віру й надію,
Щастя більшого, мабуть, не треба.
Галина Грицина.
