Колись було, щоб у владі буть, треба розум мать і гарно працювать,
а тепер треба гроші мать і багатим буть...
Отож, я й думаю, що ж сталося з нашим українським характером. Ось
і нині готуємось до нових виборів, і знову появиться агітація та не за
справжніх представників народу, а знову за тих у кого більше грошей,
за тих, хто зможе підкупити простих тружеників, стареньких,
бідненьких, неміщних,..щоб тільки не відійти від "корита", не
втратити, а то й підкріпити своє багатство. Думаю, що їм ще треба
нарощувати м"язи, бо ж доведеться трибуну брати штурмом....А ще мене
тривожить прийнятий не так давно закон: "Про обіг зброї невійськового
призначення", прийнятий 04.02.2020р.. Документ прийнятий незважаючи
майже на 50 принципових зауважень МВС, які не були враховані народними
обранцями. Щоправда його повернуто на доопрацювання.
Сьогодні ситуація в Україні щодо зброї досягла критичної позначки. На
території нашої країни використовується 3 млн. одиниць
найрізноматнішої зброї. На руках українців близько 5-6 млн.
незареєстрованих "стволів". Як результат кримінальної статистики
зашкалює від кількості злочинів із застосуванням зброї..
Читаю твори українських класиків і дивуюся стійкості нашого
народу, та його героїв, які свідчать про силу і незламність простих
людей, в боротьбі з ворогами та й з неправдою теж .Скільки мудрих,
дотепних, химерних відписів складали всенародно українці в багатьох
лихоліттях своїм ворогам: і султанові турецькому, і панам польським, і
Гітлерові, писали, з нелюдів кепкуючи, вірячи в їх подолання...
Ось як писав про звитягу українців француз П"єр Шевальє:
У червні 1651 року в бою з поляками 300 козаків, обложених
серед болота, хоробро боролись від силенної сили нападників...Оточені
щільно напредиво твердо, головою накладали козаки один за одним, і
доводилось ворогові вести бій з кожним їз ним окремо. Зостався,
нарешті, останній, що три години бився сам-один з усіма польськими
корогвами; посеред мілкого між болотами озерця він доп"яв човна і,
криючись за облавком, одбивав наскоки панів - поляків; збавивши свій
порох, він схопив косу і повергав нею кожного, хто намагався козака
порішити...Один шляхтич і якийссь там німецький улан,.. у воді по саму
шию знов повели бій, козак, уже прошитий 14 кулями, стрів їх
напредиво твердо, що дуже здивувало все польське військо, і навіть
його королівську величність, що чекав закінчення бою, короля
здивувала хоробрість цієї людини і він звелів проголосити, що дарує
козакові життя, якщо той здасться. На це козак прегордо відповів, що
він, мовляв, думає вже не про життя, а тільки про те, щоб умерти, як
годиться щирому козакові...
А скільки взірців моральної й бойової звитяги живе в пам"яті
українського народу, проявленої в роки війни з фашистами... А ще в
очах українців споконвіку світилася радість, добрість, лагідність. А
ще до споконвічних рис душі народу Укравїни , до його звитяжності ,
працьовитості додалися моральні переваги це насамперед людяність,
доброзичливість, співчуття, працьовитість. І цим і був він могутній,
крутий і добрий український норов, добряча українська вдача.
З яким натхненям зустрів наш народ 29 років тому нашу незалежність.
Надіялись, вірили, підтримували, співали, працювали... І дуже прикро
що майже всі надії за ці роки ми втратили. Допустили до влади нездар,
які не зуміли вивести нашу рідну Україну у світ доброти, правдивості,
згуртованості, взаємоповаги і любові. Де ж дівся, той бійцівський
харакрет, який плекав наш народ довгі роки. Хто зумів прихопити в
перші ж дні, місяці, роки нашої незалежності, панують, розкошують, а
ще ж і крадуть і все їм сходить з рук. Як кажуть у народі: "В
олігархів- очі завидющі, а руки загребущі..." А в бідних і слабких:
"Біда скаче, біда плаче, та все ж і пісні співає..."
А тут щі і війна, і цей вірус... А відомо ж, що : "Коли приходить
біда, не йде на розум і їда..." Тому й гонить наших трударів на
заробітки і до Польщі, і до Чехії, і до Німеччини... Такі реалії
життя....
Та все ж є ще в українського народу "порох у порохівницях", і прийде
час, коли цей порох знищить усі негаразди, усю неправду, і народ
розправить свої крила і поверне і козацьку славу, і силу, і характер .
І я вірую в силу і твердість українського характеру...
ID:
888052
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.09.2020 20:17:59
© дата внесення змiн: 06.09.2020 20:17:59
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
підтримую, Вас. 
