Любов – володарка сердець
усіх-усіх закоханих у світі –
між стріл амурів і букетів квітів
будує для коханих свій дворець*,
де у поривах пристрасті й зізнання
в теплих обіймах ніжності і ласки
самі закохані, немов герої казки,
леліють і ростять своє кохання.
Любов, ніби музичний інструмент,
мелодією проникає в душу,
тамуючи немов би спрагу в сушу,
бажання близькості момент,
якої так весь час хотіло
виснажене в палкім сподіванні
і нетерпляче у своїм чеканні
їхнє таке чисте й ніжне тіло.
Любов – вогонь, який і дім зігріє,
і тим, хто йде назустріч, путь освітить,
орієнтирами своїми шлях помітить,
аби не заблукала їхня мрія,
народжена у полум’ї кохання,
поміж численних перешкод і перепон
в уявному тумані всяких заборон,
й щоб не пропали марно всі старання.
*Дворець (діал.) — те саме, що й Палац (застаріла назва палацу…) [1>
