Неймовірний екстаз, що на грані пекучого болю.
Ніби вільний політ, але раптом зірвалася вниз.
Відчуваю я легкість з відсутністю самоконтролю,
Та з собою не можу ніяк віднайти компроміс.
Завжди безліч "але", але більш їх не хочу казати,
Я – твоя таємниця і книга, яку ти читав,
Твоїх слів я чекаю ночами, начебто страти,
Ти відклав їх подалі заради важливіших справ.
Хоч до цього не звикла ходити по гострому лезу,
Знову вабить в тобі твоя воля незламна, мов сталь.
Та куди вже подіти любов цю мою нетверезу.
Час покаже що було на щастя, що було на жаль.
