картини сергія шишка мають магічні властивості:
дивишся здалеку, й перед тобою зелений ліс;
підійдеш впритул – соковито-барвистий хаос;
а поглянь, що за хата
чи то з мушель морських, чи з камінців,
чи з художніх мазків так вигадливо складена?
переходимо до наступної зали.
ох, цей чудовний ренесанс!
полотна, що потемніли з часом,
але не потьмянішали.
бідні мої! так жорстоко вас перевозили
то з москви до києва,
то з києва до ніжина,
а то ще десь до ростова
не дай, боже, повезуть.
на полотнах – статні люди,
бої запеклої доби,
та античні боги, та прадавні герої!
та богині, повиті чи виноградом,
чи диким хмелем, чи плющем,
чи французьким рядном драпіровані гарно.
фінальна зала – класицизм.
тут картини всі з подібно-побутовими сюжетами,
де люди всі з кумедним виразом обличчя.
ці побутові сюжети – по суті вони й біблійні –
сказав один чувак, чиї слова – надійні.
дівчина їсть макарони? – святі небеса, це ж я!
це таки справді я сьогодні вранці!
і апетит той самий.
троянки та троянці,
албанки та албанці!
та й ви здорові будьте, брати-американці:
здавалося б, скільки століть минуло,
а я все така: актуальна, смішна, цікава
