“І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, - та не знайдуть його!” (Біблія, Амоса 8:12)
Словом Божим наповняюсь й шлю Його в простори.
Бо у тім не сумніваюсь, що зрушаться й гори,
Тільки Слово Боже вічне повік не минеться.
Але скоро, дуже скоро з землі забереться.
І шукатимуть Його від моря до моря...
(Хай нікого не спіткає та жахлива доля!)
Не знайдуть, - так Слово каже, - не віднайдуть люди...
О як тяжко-тяжко буде, плач і стогін всюди.
Ті, що нині розкошують у свавільстві злому,
Віднайти порад захочуть у Слові святому.
Не знайдуть, бо заберуться Господні поради,
Ті, що зараз ще доступні для кожної хати.
Про своє майбутнє, люди, нині потурбуймось,
І до зустрічі із Богом сьогодні готуймось.
У повітрі із Христом зустрінуться спасенні!
...Інші лишаться на горе — горді, не смиренні.
Я душевно извиняюсь, но рифма типа: кеды-полукеды уж слишком напрягает, это во первых. А во вторых, добавьте красок и экспрессии. Вы же поэт, а значит, человек с фантазией. После прочтения, такое впечатление, что поел постного борща. Добавьте, хотя бы, грудинку и зелень. И никогда не ссылайтесь на допустимость в поэзии. Границ нет! Есть только вы, и чистый лист бумаги. А размер этого листа у каждого свой. Не пишите на клочке. И обратите внимание на то, как я выразил в поэзии это обращение к вам, хотя использовал прозу. Образность и еще раз, образность!
Спасибо за Ваше мнение! С удовольствием прочла бы Ваши коментарии к каждому стиху. 
