Я так люблю- коли співа родина,
Зібравшись за столом як є причина,
Затягне пісню дядько а чи брат,
Бо в нас усі співають гарно й в лад.
Ось лине пісня в вись про білі гуси,
А потім ще про Гриця і Марусю,
Про чорнобривці мамині сумні,
Та про кохання справжнє на війні.
Чомусь тепер так рідко чути пісню
А в нас рідня співає залюбки,
Думками я вертаюся в дитинство
І душу мені гріють ті думки.
Мій дід співав про хміль в зеленім лузі,
Про чумака, що той горілку п"є,
Про що тепер співають наші друзі,
І що згадати їхнім дітям є.
Вже не співають мами колискову,
Про сон, що тихо ходить край вікна,
І не шанують рідну свою мову,
А слухають пісні все "з-за бугра".
А я люблю, коли співа родина,
Бо лине пісня з серця і душі,
Співали прадід, дід, вся Україна,
Свої пісні співали, не чужі.
Галина Грицина.
