Піду не озирнувшись,
Забуду всі шляхи.
Я вже давно не та
Дівчинка твоя.
Заплете матуся косу,
Піду у сади,
Там серед дерев і квітів,
Буду я жива.
Ти згадаєш, озирнешся,
Підеш ти за мною,
А мене вже немає,
Давно пусті сади.
Стане боляче як ніколи,
Можливо сядеш і заплачеш,
Сльози ті гіркими стануть.
Та усе дарма…
Мене вже не стане.
Щодня шукатимеш, блукаючи садами.
Спокутуєш свою вину.
Пробачить тебе небо.
Та мене не поверне.
