Що на душі,ніхто не знає-
буває тіло посміхається,але душа ридає.
В житті держуся-як всі,так я,
долаю дороги,грішного життя.
Одежа,авто,хата-все як у всіх,
по звичці все,що пережив, я перевожу в сміх.
Іду як всі і мрії як у всіх-ну як усі живу,
що як іду,кульгаю я не покажу.
Всі ці слова,від охмелілого товариша почув-
я сам не зрозумів,як той душу відкрив.
Від слів таких,я аж притих,
його веселим і успішним бачити,я звик.
Але згадав- то яж такий як він,
наче портрет показую я всім.
На цім портреті,я у всій своїй красі,
й боюся показати всім,що маю на душі.
Так він живе,так я живу і так живуть усі-
не дай Бог показати,що маєш на душі.
А поки,що живемо в одному,два життя-
чекаючи з страхом,полегшення від каяття.
