Бачив людей, що чисту любов
Полишили одну і навголодуш
Постять так, що й душі не знаючи,
Навіть, своєї. Ні разу не чули...
У них слова ніжна і кохана,
Десь тому і виживають раз на тиждень,
І їх міць власна самість і чистота,
На серці дерев'янім розпинаються щодня.
Вони забули про найсвятіше
Так, ж немов не знали,
Правду залишили в розрухах
Так немов б і не пізнали
А самі ховаючись від світла,
Від свого кривляючись шуму
У пустоті собі відступниками ставали,
Щось кохане в пошуку втрачали.
Вони не вірили, що їх назавжди
Ще до народження взлюбили
Що щось живило їх в часи найтяжчої години,
В розкоші і в погоні за надмірр'ям.
У світових колабсах, війні з стихійним,
У перемогах над пустотами своїх вершин.
В тьмі реальності, котрої не розуміли,
Не підозрюючи куди й коли погрузились.
Їх основні потреби і достаток- не туди звернули,
Полишивши сімейне благополуччя й щастя
Пішли в гучні статуси, красиві плаття і автомобілі,
Котрі начеб-то ховали голод й тишу за їх мерзлими квадратами.
Їх душа ридала, а вони все ж минали світло,
Шукаючи багацтво - гординю збагачували.
Їх душа кричала, а вони зчімлюючи очі,
Своїх сусідів перевершували.
Вони вже більш не знали свого значення,
Пусті і виснажені не знали чого їм так і не вистачило,
Вони шукали ліки, у стимуляторах томлячись,
Штучної розради у духовних цілителів.
Та містика як і хімія лишала виразки
І не могла ні болі, ні їх печалі злегшити.
Вот так вони з прагнення достатку ставали тінями
Життя наповнюючи все новими руїнами.
І хоч їх душі, час наповнювали
Різного роду стонами, про звільнення
Від мук і дикого занепокоєння
Вони при собі їх тримали з стидотою.
Від темноти світла боялися
Про щось попросити, чи просто звернутися,
Щось передати, чимось поділитися,
Наповнитись радістю, комусь довіритись,
Дозволити того облегшення. Просто, Вірити...
ID:
885172
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.08.2020 13:36:55
© дата внесення змiн: 06.06.2021 02:00:17
автор: Fills Agler
Вкажіть причину вашої скарги
|
