Нашої юності чудові, ніжні дні -
Ясні!
При місяченьку ти зізнавсь у коханні
Мені.
Життя всміхалося, як сонце, молоде,
Але…
У парі не судилося прожити нам
Цю мить.
Тягнулись довгим потягом сумні літа,
Вода…
Перегоріло і погасло, не ятрить -
Щемить…
Як громовиця та, через десятки літ –
Привіт!!!
Заквітувало небо й вся земля, бо я –
Твоя!
Ми зберегли наше кохання, як кришталь,
Не жаль
Років, котрі збігли з життя часом, бо ми -
Разом!
Осінь гріє любові нашої вікно -
Давно.
Жага кохання в серцях і теплі гами,
З нами!
Ми пронесли ці почуття через років
Життя.
В.Ф. - 17.08. 2019
Кохання. як кришталь - як гарно сказано, Вірочко. Скільки ніжності і любові у Ваших рядочках. Тож нехай воно вічно зігріває. Звичайно в обране. Доброго ранку, дорогенька та приємно, Вас бачити.
Це прекрасно, Веселенька Дачниця
"Ми зберегли наше кохання, як кришталь,
Не жаль
Років, котрі збігли з життя часом, бо ми -
Разом!"
нагадали мені про те, коли я злилася на хлопця, який мені подобається, за те, що він просто байдуже пропускає моє життя (більш за все йому не цікавого), але я прийшла до висновку, якби я йому потрібна була - не пропускав би, та чи це любов взагалі? Ой, сама невтямки, що пишу
А ваш вірш чудовий