Не хочу я писати про війну,
Вже стільки років сум з"їдає душу,
Та обнімають рідні десь труну
І зрозуміло, що писати мушу.
До пульта і не тягнеться рука:
Як боляче почути - знову втрати..
Писати б, що любов така палка,
Пишу про смерть - бо гірко плаче мати...
Так серце прагне - літа і тепла,
Оспівувати б все, що є красиве,
Щоб в Україну звістка не прийшла,
Що знову десь батьки ховають сина.
У росах ранок - Бог дарує день,
Прошу в молитві миру та любові,
Щоб в них була причина для натхнень
Хочу радіти, а не плакати у слові.
Галина Грицина.