Тривожний рух у великій лабораторії неба.
Процес відбувається наростання дихання грози.
Бешкетниця у полон захопила полум*я рясне.
Зловісною синявою палахкотять висот низи.
Гроза над великим містом темні хмари гуртувала.
Підсвічувала блискавка церкви, вулиці, квартали.
Ставало боязно людям, що аж душа завмирала.
Негода, розбередивши себе, бурчанням лякала.
В глибинах будувалася, стугоніла гнівна сила.
Заметушилися розгублені птахи у повітрі.
Знов прокотилось ліниво страшне гримотіння з тилу.
Яскраві блискавки рвали чорні запони без вітру.
Освітлювались сумні та затихлі сиві хмарини.
Тривожно гриміло все ближче, спішила зріла злива.
Упали на землю перші холодні, дрібні краплини.
А потім залопотіло - полився дощ без упину.
Могутньо ударив, що є сили - похилилась трава.
І щедро сіяли хмари. Тихо воду пила земля.
В дощу чудодійна сила справжня і незгасна, жива.
Купаються сади, зеленіє ліс, радіють поля...
