– О, бджілко золотава, маленька трудівнице!
Не відаючи втоми, летиш в полон левад.
Де липа медоносна й червона медуниця
Довкола розсівають медовий аромат.
Набравши знов нектару, чаклунко-мандрівнице,
Скупаєшся в акордах пташиних серенад.
Поніжишся в блискучій, смарагдовій травиці,
Занурившись у співи розчулених цикад.
Раптово хмари в небі розірве громовиця
І ти втечеш, забравши, назбираний цукат.
Ховаючись від зливи, спочинеш у домівці,
Щоб знову повернутись в магічно-райський сад.
– О, бджілко золотава, малесенька служнице!
Виблискує в загравах твій сонячний наряд.
Життя твоє коротке, мов рання зоряниця,
Яку безжально краде невтомний часопад.
Полинеш в потойбіччя, забравши, таємницю.
Загубишся в безмежжі під срібний зорепад.
А замість тебе влітку нова твоя сестриця
Збиратиме нектари на просторах левад.
22. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
