Ти – це ще один незнайомець в моєму житті,
Тому я не поспішаю запитувати твоє ім'я.
Ти – квітка в чужому саду, яка привернула мою увагу.
Знаю, що не зможу її зірвати.
Мені не потрібні знаки долі, які я все одно не розумію,
Не потрібне кохання раз і назавжди.
Серце занадто недосвідчене, тіло довірливе.
Мною керують власні почуття і страхи,
Але я добре знаю, що вони минають.
Серце – просто орган в грудях,
Але коли ти мені пишеш, воно підказує, як діяти.
Мозок – лиш механізм
І завдяки йому я можу писати про тебе, а потім забути.
Мені не потрібна веселка після дощу,
Не потрібні зорі на нічному небі,
Щоб зрозуміти чи варте це нове почуття того, щоб жити в моїй душі.
Мене спіймали прекрасні сни,
Але я добре знаю, що вони нічого не значать.
Ти – це лиш зупинка, яку я зробила на трасі життя.
Що, не віриш?
Тоді доведи протилежне.
