(моїй донечці-фантазерці присвячується)
- Мамо, мамочко! Я прокинулась!
Мара чорная в землю схлинула.
Що це було? Що? Я захлинулась.
Хмара темная день поглинула.
- Люба донечка!Боже, дякую!
Поруч янголи! З коми витягли.
Долю справили,та ще й якую!
Нам з одужанням помогли!
Десять днів день і ніч молилася.
Цілувала все, милу донечку.
В календарних днях загубилася.
Все я мріяла – йдем по сонечку.
- Мамо, мамочко! Я щось бачила!
Чудернацькії тіні сунулись!
Мабуть смерть косу не змастачила,
Мари в жах нічний перекинулись.
Бігла від потвор степом чорних квіт.
Як ступаєш в них – розсипаються.
Не зламалася, не пішла в політ,
Ті, потворнії, рук хопаються.
Та й запрошують , стати відьмою.
З ними злигатись, чарів створювать.
Їм прислужувать, буть потрібною.
Між зірок літать, землю скорювать.
Не погодилась, і молилася.
Душу чистую, не обмінюю.
Тут в моєму сні все змінилося.
Мені вибір дан. Я оцінюю.
Між двох виходів в невідомості,
Дві туманності – біла й чорная.
Деструктивності у свідомості,
Мабуть янгольська і потворная.
Образ певний, асоціації-
Біла, думаю, царство Божеє.
Шанс лише один -дегустації.
Чорна, думаю, в нуль помножує.
Раптом хочеться йти до янголів,
Ну хіба ж я не заслуговую?
Були помилки, мала ідолів,
Перед ким себе виправдовую?
В пекло я пішла. Розчинилася.
Стіксом виплила. В лаву кинулась.
Й тут на ліжечку опинилася.
Мамо, мамочко! Я прокинулась!
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
