Хіба можливо, щоб тобі віршів пекучих не писати
Хіба душа не прагне світла й теплоти
Якщо кохає серце — то не зможе і мовчати
Які б не бу́ли перешкоди, та зруйновані мости
Мине і сірий дощ, і хмари розійдуться
Немов яскраве сонце — Бог у серцях надію й радість посели́ть
І хто кохає щиро — тим шляхи раптово, несподівано зійдуться
До щастя нескінченного лишилась тільки мить!
P.S.: О дивовижна!!!..........
Ви добрий, Вітре.
