По небесних океанах,
без руля і без вітрил,
тихо плаває в туманах
недосяжний хор світил;
М. Ю. Лермонтов
І руки демона і синій погляд Пана
і очі матері в Кирилівській –
хвороба генія – сердечна рана,
чому прокинулась в душі моїй?
І відчуваю я, що мить одна мине лиш,
у храмі він тихенько підійде́
і вибере у натовпі мене лиш
і за престол крізь ладан поведе.
І тихо мовить: – «Щож нічого ще не значить,
що демона я, грішний, малював:
Булгакова в раю я часто бачу
і Гете Бог ніколи не карав.
Хіба важливо ким здаємося сьогодні?
Важливо ким ми станемо за мить.
Тут залишилася лише самотність,
тут демон не закінчений летить…»
Я чув його чи ні? Чи просто в літургії,
від хорів долетів молитви звук?..
Та свідчить світ сумних очей Марії:
до раю не потрапити без мук…
Такі люди як Врубель відчували , що нас чекає трагедія, що сюди прийде темне царство брехні, якого так важко позбутися. Вони жили недовго, горіли і згорали.
Кирилівська церква взагалі унікальна, і не тільки Врубелем. Залишки рослинного орнаменту на стінах,височенні сходи на другий поверх, якими важко підійматися і ще важче спускатися. А Врубеля не можна не впізнати саме за божевільним поглядом намальованих людей...Хороший вірш.
Такі люди як Врубель відчували , що нас чекає трагедія, що сюди прийде темне царство брехні, якого так важко позбутися. Вони жили недовго, горіли і згорали.
