Я , українка третього тисячоліття
Mаю право , вільно думати , творити.
Зростає калиною глибоко моє коріння
Щоб в поетичнім світі вічно жити.
Я , потребую чистого неба вдихнути
I віти -руки , підіймаю у молитві.
I прагну, Всевишнього голос почути
За життя , борюсь у щоденній битві.
Звіздар , дзвінким дзвоном збудив від сну
Відчути , прекрасну мить життя на землі.
Чую, божественну месу духовно росту
У небеснім храмі черпаю світло зорі.
До святості блаженства тягнеться душа
Щоб пізнати, цей світ досягти мети.
І кожен крок , новий урок диктує життя
Щоб зрозуміти, для чого живемо ми.
Народились, сіяти зерно любові, добра
Щоб зростали, як гриби вежі нові.
І від зимових оков звільнилась душа
Залишила, свій слід у віршах у мові.
Я , називаю тихим раєм земне життя
Крильми торкаюсь неба у польоті.
У ніжних почуттях є вільна душа
Пише, пісню серця у високій ноті.
Я українка третього тисячоліття
Згораю ясною зіркою під небесами.
Зеленим листям шелестить моє віття
Віддає земну красу причащає плодами.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
Дуже гарно! 
дякую, пане ВІКТОРЕ!
