На блимавці місячній в крапельках масла
місцевий художник дає майстер-клас.
Піжони, кокетки. Складаються пазли.
Хтось дме у сопілку, хтось б’є в тулумбас.
Не те щоб я заздрив, а все ж недалеко
стояла, хитаючи довге стегно,
коханка художника – біла лелека,
і булькало в дзьобі у неї вино.
Не те щоб хотів я такої же слави,
та сумніву колька напнула живіт,
коли натовп крикнув художнику «Браво»,
а він мені був усього-то сусід.
І що він за майстер? І що за коханець?
От я інше діло. От я ого-го!
Художник всміхнувся, середній свій палець
угору підніс. Він був довший мого.
