Ти малюнок мені подаруй.
Бачиш, синку, прошу небагато.
Як умієш його намалюй:
Ти, і братик, і мама, і тато...
Щоби разом усі ми були,
Поруч хатка, садочок і річка,
В небі хмарки за обрій пливли
і на лузі зелена травичка.
А захочеш, іще намалюй
корабля у бурхливому морі.
Олівцями його розфарбуй,
Хай пливе він собі на просторі.
Намалюй козака на коні,
З тої казки, що разом читали.
Чи у вазі букет на вікні,
Що для мами у полі збирали...
Не сумуй, якщо вийде не так
Як хотів би ти намалювати,
Це ж твоєї любові знак.
І я буду його чекати...
Дуже чуйний проникливий вірш. Саме так, ці дитячі малюнки і зігрівають в саму темну і холодну ніч, і захищають краще броніка. У мене від дитини теж папірець з відбитком її долоньки, а ще і карамелька, мов промінчик того сонця у краплинці бурштину, яку подарувала мені у відпустці. З повагою, міцно тисну руку. І хай всі наші повертаються неодмінно живими і здоровими з Перемогою до своїх дітей.
