Я дякую Богу, що мама!
Що в мене дорослий є син,
Хоча довелось поділитись
Із Небом, на жаль, ще одним…
Я в чомусь, мабуть, завинила,
Чи в спадок цей гріх прийняла,
Бо світ хоч чужий не чіпала,
Та щастя своє не знайшла…
Я дякую Богу, що мама,
Що маю свій сенс у житті,
Хоч більшого я сподівалась
На цьому земному путі…
Отак вишиванково доля,
Чомусь ці хрести уплела,
Що сліз вже пролито доволі,
Холоне в душі пустота…
Я дякую Богу, що мама,
Що це хоч дісталось мені,
Якщо й не судилось насправді,
Щасливо прийти сивині.
Безбарвні так часто світанки,
Вже думи сивіють і сни,
Та мала моменти й щасливі,
Коли народились сини…
Я дякую Богу, що мама,
Відчула оцю благодать,
Хоча через сум та турботи
Колисок не встигла гойдать…
Один син у Бога молитви,
Мабуть, всі дарує мені,
А інший мій вік прикрашає,
Суть двох поєднавши в собі…
Я дякую Богу, що мама,
Що мама двох справжніх синів,
Якщо і один на хмарини
До Бога чомусь захотів.
То ж нині, як завжди молюся
Й за того, що там в Небесах
Ніколи в житті не втомлюся,
Бо сенс мій, як мами, в синах!
#поезія_Іванна_Осос
1.06.2020
