Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анатолій Костенюк: Вінок сонетів «Побачення з Евтерпою» - ВІРШ


Анатолій Костенюк: Вінок сонетів «Побачення з Евтерпою» - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 14

Пошук


Перевірка розміру




Вінок сонетів «Побачення з Евтерпою»

Анатолій Костенюк :: Вінок сонетів «Побачення з Евтерпою»
1 Пролог Вже написав сонетів я чимало. Мені б це у віночок заплести… У мене все часу̀ не вистачало, з Евтерпою до злагоди дійти не міг ніяк, відносилась недбало вона посеред буднів марноти та на мольби мої відповідала, немов глузуючи із висоти. Хоча безмовність – це душа речей, служіння муз не терпить суєти. Червона квітка впала на плече, Вона і вибачалась і прощала. Почув я шепіт ангела згори: як мусиш говорити – говори. 2 Дежавю Вже написав сонетів я чимало, але в потоці стомлених людей мене раптове відчуття спіткало, я потім згадуватиму той день. Був день, як день. Ніщо не віщувало у звичних буднях дивного ніде, та ніби скористався я порталом: та сама мить, так само люд іде, та подумки чомусь мені здалося, ну ось таке раптове déjà vu, що все найголовніше відбулося. Я впевнений, навіть ім'я назву, з ким далі по життю мені іти. Мені б це у віночок заплести. 3 Гра в сніжки Мені б це у віночок заплести – пух легкий, що посипався під ранок, і далі ще не перестав іти цей сніг (це добре), вогкий (це погано). Ми місимо його – і я і ти – похмурий я, весела ти, кохана. Летить до мене кулька чистоти – сніжок, його ти кинула неждано. За гріх навіяної самоти, мов ангел, ти караєш бездоганно. В житті у нас по всякому бувало. Вклоняюся тобі за цей урок. У відповідь зліпити свій сніжок, у мене все часу̀ не вистачало. 4 Море У мене все часу̀ не вистачало. Дивився я на море біля шхер. Як у печери море запливало, а потім випливало із печер. А то, було, що лагідне тепер воно маленьку мушлю колихало. Здавалося, що цілий світ завмер у спокої, та їй цього замало. Кому набрид щоденний шум і гам, вам, хто в роботі притомився зором, сам Бог велів навідатись сюди. Безмежне море спокій дасть очам. Під музику, що напливає морем, з Евтерпою б до злагоди дійти… 5 Концерт для фортепіано З Евтерпою до злагоди дійти не міг ніяк про таємничо звиті в гаю оман, у місячному світлі кленові дрібно списані листи. В них образи продовжують цвісти у павутину місяця повиті. Менади линуть в них у верховітті і десять їх на клавішах метких. Смарагдами зап’ястя наздогнала, краса дівоча чистої води, на чорне з білого перелітала. Долоні легкі, наче опахала, лишали на серцях людських сліди – не міг до них відноситись недбало. 6 Вірші Не міг до них відноситись недбало, я їх повторюав у напівсні. Лише для них уваги вистачало – рядкам перегорілим у вогні. Так радісно з туману виявляло натхнення їх появу в тишині і серце рими з радістю вітало. Ця мука й захват дорогі мені. Хто знає, як з тижневого запою, немов поранений посеред бою, я розкидав розірвані листки. Та вірші я люблю, любов зростає: так матір хворих діток обіймає, сама, по серед буднів марнотѝ. 7 Комета Сама, по серед буднів марнотѝ, крізь вищі сфери мерехтливий жар, грядучих бур досягнення мети, зловісного неспокою пульсар в собі несе. Нехай тремтять світи, в ній бачать меч грядучих людству кар. Від краю світової мерзлоти вона летить до сонця, як Ікар у всій своїй красі … і вже – немає: парабола від сонця повертає у холод, у ніщо, у вічну тьму. Такий закон, скоряючись йому – «До зустрічі» – вона мене вітала та на думки мої відповідала. 8 Лезо Оккама Так на думки мої відповідала: «Я лезом Оккама січу життя. Сердечну складність ним повідрізала, і зорепад, і бід передчуття. Каменепад гравітаційна стала вдягає у красиві поняття́. Відрізую повільно під лекало кохання зраджене, без каяття. Та бачу, знову хвостик відростає у господині мідної гори – моя, чомусь, надія не вмирає… О, серце, дотерпи ще до пори, допоки на життя поглянеш ти, немов глузуючи, і з висоти». 9 Тінь Немов глузуючи із висоти дивлюсь: тінь стелиться, повзе неначе. Під сонцем легко їй мене знайти: глуха все чує, без очей все баче, Та й сам я тінь призначений повзти, хмаринкою стривожено маячу. Іду за тим, кому мене вести, сам по собі нічого я не значу. Чи тінь я ангела, котрий над нами – тінь деміурга і його світами, безмовно йде й від нього не втече? І, може, хтось моєї тіні тінню, також у сумнівах під височінню, хоча Безмовність – це душа речей? 10 Ноктюрн Хоча Безмовність – це душа речей, споконвіків – священна таємниця – вона від нас у тінь біжить з очей, пасує їй вечірня багряниця. Від неї спека денна не пече. Вночі для нас вона бальзамом сниться. Нічна Безмовність – це душа речей, споконвіків – священна таємниця. Їй місце, де в гаю струмок тече і в ньому стежка місячна сріблиться, чи у косі, що впавши на плече, чекає рук моїх, щоб розплестися. Безмовності мовчання освяти – служіння муз не терпить суєти. 11 Служіння Муз Служіння муз не терпить суєти, воно, як дощ, що на часи в You Tube захоплює і ти уже не ти і релаксуєш під гіпнозні хлюпи, що краплями спадають з висоти. Коштовнішої ласки не знайти, коли до вух шепочуть тихо губи: служіння муз не терпить суєти. У снах ти наяву, тому тремти в чеканні рим, які, немов сукуби, зваблѝво виринають з темноти і заставляють серце бити в груди. Завмерло все, рікою мить стече, червона квітка впала на плече. 12 Ліліт Червона квітка впала на плече. Ліліт. Чаклунка. Жінка вічно мила. Вогонь її волосся – обпече, немов з вулкану магми ніжна хвиля. Світ постарів, красуня залишила свій образ юним. Поглядом очей її жіночості магічна сила захоплює і жоден не втече. Ця жінка – дана людям, як принада. І кожного хто потрапляв до са̀ду вона зацілувавши у саду̀, криваво мака квіткою вінчала. Являючись на горе та біду, вона і вибачалась і прощала. 13 Надщерблений Вона і вибачалась і прощала, зима вночі – так лагідно-гірка… Дзвіниця благовістом пролунала – у хвилях, мов у спогадах ріка. І ватра яскравіше запалала, впізнаючѝ старого вояка. Він розповів: «Коли душа співала, коли міцню ще була рука я слухав дзвін, але не стало мрій в боях надщербленій душі моїй. Не відкликався переможним дзвонам я зранений на мертвих тіл горі. Церковним не підлеглий вже канонам почув я шепіт ангела вгорі. 14 Норманському формату Почув я шепіт ангела згори: «Мир тобі Земле, мир вам, люди добрі і злим бажаю доброї пори, мир вам, засліплені, в бою хоробрі, мир вам, в котрих в серцях вогонь горить. Для неба всі однакові у горі, не вам судить і ближнього корить. Миріться люди, мир вам, люди добрі. Усі ми – душі, винні і невинні. Я славлю день у сонячнім промінні, як славлю я вночі зірки вгорі. Вже час настав для грішної юдолі і навіть, якщо поряд душі кволі, як мусиш говорити – говори.» 15 Епілог «Як мусиш говорити – говори» – дозволила поблажливо Евтерпа. Сів за вінок вечірньої пори, до ранку закінчи́в. Рука затерпла. І сили вже не ті і вже старий, та зігрівала руку думка тепла: читач цього погляне догори і Музі до вподоби стане жертва, що сплетена у тиху ніч весня̀ну, під шепіт трав, під лопотіння листя. В лісах, в садах, в полях, в річках, в теплицях вінок сплітав, як час йому настанув. На клумбі безліч квіт повиростало, вже написав сонетів я чимало.

ID: 878000
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 31.05.2020 06:23:30
© дата внесення змiн: 31.05.2020 09:58:50
автор: Анатолій Костенюк

Мені подобається 5 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Микола Коржик, Анна Шульке
Прочитаний усіма відвідувачами (191)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Микола Коржик, 01.06.2020 - 09:30
Прекрасно! Читаю - перечитую. hi
 
Катерина Собова, 31.05.2020 - 09:38
12 12 12 Майстерно переплітається Ваша поезія з міфологією! Цікаво читати!
 
Анатолій Костенюк відповів на коментар Катерина Собова, 31.05.2020 - 10:03
Дякую, виходить не даремно писав))))
 
Анна Шульке, 31.05.2020 - 08:24
"хвостик відростає у господині мідної гори" 12 12 12 Пане Анатолій,Ви продовжуєте вражати мудрістю,чудовою мовою і поетичною майстерністю...Браво!!!!!!!
 
Анатолій Костенюк відповів на коментар Анна Шульке, 31.05.2020 - 09:34
Дякую, пані Анно. Зізнаюся нарешті, що збентежений ( ◡‿◡ *)
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Svitlana_Belyakova: - Повна пазуха цицьок...
Синонім до слова:  Чоловік (мужик)
Олекса Тиха: - Хлопак, Козак,
Синонім до слова:  Нічний
Ооооо: - Нічий.
Синонім до слова:  Біженці
Олександр Сичов: - :16: :16: :16:
Синонім до слова:  Нічний
Софія Пасічник: - Завечірній, завечоровий
Синонім до слова:  Гість, гості
Софія Пасічник: - нечеканці, нежданці))
Синонім до слова:  Алкоголь
dashavsky: - Чмаѓа
Синонім до слова:  Алкоголь
Рік Мавер: - Чемерге́с
Знайти несловникові синоніми до слова:  МИР
oreol: - замирення, гармонічне співіснування
Синонім до слова:  Алкоголь
Ales: - думан-вода де жиють духи
Синонім до слова:  Чоловік (мужик)
Ніжинський: - козарлюга, прутеник
Синонім до слова:  Чоловік (мужик)
Сергій Мостюк: - чел, чувак, мен, легінь,
Синонім до слова:  Алкоголь
Ніжинський: - потойбіччя, задзеркалля
Синонім до слова:  Алкоголь
Сергій Мостюк: - спиртне, хмільне, зверин
Синонім до слова:  Алкоголь
Софія Пасічник: - нечистівка
Синонім до слова:  Гість, гості
Софія Пасічник: - прийденці))
Синонім до слова:  Нічний
Talia: - Найтовий
Синонім до слова:  Рушник
Софія Пасічник: - вкрИвАнець (але це більше для одіяла))
Синонім до слова:  Нічний
Софія Пасічник: - передсвітанковий
Синонім до слова:  Нічний
Олександр Петрівський: - Шо за фігня? Де текст?
Синонім до слова:  Гість, гості
Світозорянська: - приходьки, дочеканці
Синонім до слова:  Поринений (у щось)
Ніжинський: - занурений, поглиненний
Синонім до слова:  Жіночі стегна
Пантелій Любченко: - Палітурки.
Синонім до слова:  Нічний
Ніжинський: - підлунний
Синонім до слова:  Синонім до слова
Світозорянська: - прибережна
Синонім до слова:  Нічний
СОЛНЕЧНАЯ: - Покрытый темнотой. :16: Ожидающий света.
Синонім до слова:  Біженці
СОЛНЕЧНАЯ: - Несчастные люди... :17:
Синонім до слова:  Гість, гості
СОЛНЕЧНАЯ: - Путник к моей душе.
Синонім до слова:  Набережна
СОЛНЕЧНАЯ: - Край реки.Граница влаги.
Синонім до слова:  Просто
СОЛНЕЧНАЯ: - Природно. Беззаморочек. Приятно. :16:
Синонім до слова:  Набережна
Світозорянська: - узбережна, пляжна, рибацька
Знайти несловникові синоніми до слова:  Синонім до слова "Набережна"
Alex-dr_7(tericon): - Алея над річкою
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
inki: - купола
Синонім до слова:  Зажадати(кохання)
Олег Крушельницький: - :hi: Шикарно! :give_rose: :give_rose: :give_rose: :9:
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
anna zakohana: - смоктунці :apple:
Синонім до слова:  Набережна
anna zakohana: - прирічкова :22:
Синонім до слова:  Нічний
anna zakohana: - неосвітлений
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Андрій Ко: - Близнючки :D
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Ярослав К.: - Дві хурми
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Чорнобривець: - Тіті :16: :16:
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Чорнобривець: - Святі холми
Синонім до слова:  Поринений (у щось)
Пантелій Любченко: - По вуха заклопотаний
Синонім до слова:  Набережна
Пантелій Любченко: - Побережниця, береговиця.
Синонім до слова:  Набережна
Чорнобривець: - Пішохідниця
Нові твори