Думок і слів у голові багато,
а вірш ніяк,не можу написати.
До половини напишу вірша,
а суті,чи висновку,так і нема.
І зачеркнувши,чи вирвавши листок,
ніяк не можу,викласти,я суть своїх думок.
Ця пані Муза,можливо відійшла,
а з нею Рифма,її покірная слуга.
Ось і тепер,як два куплети написав,
щось розгубився,геть все по забував.
Тож прошу Музу-пані заходіть,
що на душі набралося,"вилити" допоможіть.
Читаючи рядки,свого творіння,
я бачу,кудись поділося,все вдохновіння.
І те,що хотів висказати,показати у вірші,
я мушу визнати-й на цей раз,не вдалося мені.
Знову щось думаю,слова бурлять у голові,
а суть,що на душі-ніяк,не викладу у вірші.
А пані Муза,десь блукає у далені,
хоч так потрібна,вона завжди мені.
Можливо прийде час і Муза завітає,
і все,що на душі,рядками на папері ляже.
Я з легкістю,радість і біль виллю на папері,
як кажуть-відкрию Музі,душі своєї,потаємні двері.
