Поля ранкові молоко залиє,
Туман у трави сіє діаманти,
Проміння сонця росами омиє,
І осені показує таланти.
Нове пора чудова починає,
Але ховає таємницю ночі,
Бо розуміє, час її минає,
І білизна уже закриє очі.
Тому дощами позолоту миє,
Коралі одягає на калину,
Надійно землю килимом укриє,
Укутає її ніби дитину.
І хочу я ці миті пам’ятати,
Душею розчинитися навічно,
Аби зимою холоди чекати,
Як нежадані, але поетичні.
