Як же хотілося сказати тобі, мамо,
Та слів не підібрала, не знайшла
А просто посміхнулась тобі радо
І в світ не знаний з думкою пішла
Як обирала вірную стежину,
Все зважуючи, як вчинить в житті
Та вибираючи і слухала родину,
Яка бажала щастя лиш мені
Важка задача - вибрати дорогу
Та ще тяжкіш по ній в житті пройти,
Коли ще серце тягнеться додому
Де світ тепла любові, доброти
Як там в чужих краях де небосхили,
Не вистачає неньки теплоти,
Як руки її ла́скаво любили
І очі від усього берегли
Як же хотілося сказать тобі багато
Та слів не відшукала, не знайшла,
А просто посміхнулась тобі радо
і в світ не зннаний з думкою пішла.
Дорога Наталочко! Ти полонила своїми теплими рядками: ніжності, любові й доброти!
Вибрала вірний шлях у житті! Нехай тобі завжди допомагає Господь, береже від усіляких негараздів! Удачі тобі, дорогенька!
Дуже гарно! Душевний вірш!Зворушливо..
То світ НЕЗНАНИЙ- часто чужина...На жаль не солод там Та доля часом вибір десь забрала... Немов сама дорогу відшукала..В далекий путь мене поглядом провела...
Щось мене трохи занесло..
Успіхів Вам !
Щиросердечно дякую, Ніночко, за дивовижний коментар. Я Вас, розумію - матуся, чужина, все змішалось і з великою силою огорнуло... Всього Вам найкращого.