Окрасо краю, Сіверський Донець,
Побачиш – не забудеш пишну вроду.
Несеш спокійно ти могутні води,
Красою вразив тисячі сердець.
Мов білі вежі – скелі крейдяні,
Край берега - змережані ярами,
В запла́ві – сиротинці з болота́ми.
Ось риба б’ється в синій бистрині,
Найбільше озеро твоє – Лиман.
Уквітчане лататтям чисте плесо,
Лиш чути хлюп отой рибацьких весел
Та інколи пройде катамаран.
Всі їдуть до Козачої гори,
А не в Єгипет, Грецію чи Сочі.
Приймають всіх бажаючих охоче
Місцеві Коробові Хутори.
Біля заплави – листяні ліси,
І лавра Святогорська у долині.
Краса велична Сходу України,
Бальзам душі - глибоководна синь.
Гарний вірш та і написаний з любовю. І справді краса природи Сіверського Дінця заворожує і залишається надовго у згадках. У середині шестидесятих відпочивав з друзями на березі Дінця, і приємні спогади залишились у далеких куточках памяті. Хороший вірш. З повагою Євген.
Дiйсно, гарний вiрш. Досить цiкава розповiдь, поетична екскурсiя така. Це точно, Слобожанщина - та свою красу i неповторнiсть мае, тут теж не ликом шитi, як то кажуть.
Тiльки от у вас у 14 рядку - та якось назву цiеi краiни украiнською набагато частiше вживають "Туреччина", а не "Турцiя". Правда, якщо так зробити, то збiльшиться розмiр даного рядка. Ну, тодi можна тут вжити назву мiста i курорту у цiй же краiнi - Мармарис:
А не в Египет, Мармарис чи Сочi.
Та отож, у слобожан - в тих своя манера ведення розповiдi. Та i наше ж мiсто Краматорськ - хоч вже й iнша область - Донецька, але теж до Слобожанщини належить - Пiвденна Слобожанщина так звана. Як ще Василь Зiнкевич спiвав: "Слобожани вiтають запашним короваем".
Снимаю шляпу,вот только,как по мне, ударение в слове "березі" - лишнее. Очень сложно представить человека,читающего это слово с другим ударением. Прекрасная пейзажная лирика