На зустріч поспішали,
Чоловік й дружина.
Такою гарною була,
В той день його Ірина.
Завзято посміхалась,
Занадто радісна була.
Неначе знову закохалась,
Напевно діяла весна.
Тут сталось неймовірне,
Ішов на зустріч чоловік.
Вона кинулась в обійми,
Залишився один сміх.
-То чоловік з мого села,
Йому така я рада.
Були ра́зом біля Дніпра,
Маленьке мали свято.
-Ти здивувала мене, люба,
Не чув давно такі казки,
Не полетів малим із дуба,
Постіль єдна вас залюбки.
Лапша мені не до вподоби,
Навіщо вішаєш на вуха.
Не маю я на тебе злоби,
Не йди, а просто чухай...
В чомусь не винна вона, а якщо ревнивий чоловік! В стосунках самі розберуться!
Головне подарувати веселий настрій!
Дякую, дорога Танюшко за теплу зустріч!
Удачі тобі і палкого кохання!
Веселенько! Добре, що тільки сказав....Тому ребра не порахував
Валюшо є два продовження прози"Оце так зустріч.Казали,що сподобалася, напевно не бачили,коли я подала. Гарного вечора Вам!
Дякую, дорога Ніночко за подарований позитив! Матиму тепер більше часу і обов'язково навідаю Вашу всю не прочитану прозу...Натхнення Вам і весняного настрою