Сніги зійшли. Дрімає ще земля,
Немов чекає, хто її розбудить.
Ще й сонечко не дуже звеселя,
Хоч добре знає, влада чия буде.
А як весна розбурканим крилом
Змахне над України рідним краєм,
В гаю, що притулився за селом,
Полине пісня аж до небокраю.
Заполонить той голос небеса
(Ту першу пісню поведе вівсянка),
Й душа людська, неначе воскреса,
Вона тепер весни є полонянка.
І гай, немов орган, співа-дзвенить,
Під ноги стеле перші квіти-трави,
Сміються сонця променям вони
І навіть дуба кореням корявим.
13.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
