Повеяло ветром весенним.
Гурьбой
Собачки в заботах снуют.
А снега немного осталось,
чуть-чуть,
Лежит кое-где там и тут.
Нелёгкое время сейчас,
для мужчин.
В мученьях - ну что же найти?
Своей дорогой, или
как у кого,
Да в жертву к ногам принести.
В предпраздничном марше задорном
герой
Наш также, как бравый солдат,
По "акциям" всё приобрёл,
эконом.
И этому сильно он рад.
Колготки, конфетки, букетик
мимоз,
Который похож был на куст.
Уставший, в квартиру своё тело
внёс
И смотрит на стол, а стол пуст.
- А где же салатик, нарезка,
вино?
Где праздник, любимая, твой?
- Он здесь! Отдыхаю. Не видишь,
родной?
Решила, что день будет мой.
- Не понял наезда?! Отшибло
мозги?!
Что смело открыла так рот?!
Старался так, бегал, любовь
проявил.
Подарки вот. Я ведь не жмот!
- Не нужно подарков. Мне дай,
отдохнуть.
Я правду скажу, уж поверь.
Свою проявляешь любовь ты
ко мне,
Когда, вон выходишь, за дверь.
Таки так. А поваги цілий рік не проявляють, лаються брудними образливими словами, а потім: Здрастє милая зі святом. Ще й стола йому накрий. Свято ж жінкам. Хай в ресторан заведе.
Щиро дякую за коментар. Завжди приємно.
Олеже, нас кожен день потрібно любити і подарунки дарувати неочікувані. А то, як зазомбовані бігають чоловіки того 8 березня, тицнють, якісь колготки. Да, блін в мене колгот не було, ходила зиму мерзнула, чекала я на свято
Щиро дякую за відгук. Завжди приємно!
Дякую щиро, Вам Катрусю, за співдружність. Саме така думка твору, а то чоловіки замість того щоб дати відпочити в свято весь час бідних жінок напрягають.
Рада візиту, Наталочко. Вірш це сатира на відношення "деяких" чоловіків до жінок, які протягом року не проявляють до них не поваги не кохання, а на 8 березня тицнють щось аби одмітитись ще й требують святкового столу. За що!!!
Буває і таке.
А Вам бажаю любові щирої протягом усього року, років і вічність