А мрії в мене начебто прості-
Побачить, цвіт бузків у Боковеньках,
Спекотним літом, на зорі раненько
Босоніж лугом росяним пройти.
В собі плекати радощі малі.
Від запаху конвалій очманіти.
Кохати, мріять, просто в світі жити.
Літати, не торкаючись землі.
На лижах в лісі сніжному пройти.
Шипшина й терен мерзлі – що смачніше?
Кохані люди, книги, гарні вірші, -
Це треба все, щоб хрест свій донести.
Щоб дрова тріскотіли у печі.
Морозним вечором щоб сонце снігом гралось.
Щоб я жила, на краще сподівалась,
Та засинала на твоїм плечі.
З простими мріями на світі я живу.
У щастя вірю, знаю, сподіваюсь,
Та вірою в людей постійно маюсь.
А просто впасти б в скошену траву…
