Сіре небо однотонне,
Плями змилися на нім,
Десь поділось сонце сонне,
І не світить у мій дім.
А ще вчора хміль сміявся,
Зачиняв на ніч корчму,
Чокнутий, дружині клявся,
Та не вірила йому.
Знала мила – хміль уранці
Утреню не прижене,
Відпускає вкотре бранця –
Йду в «Сільпо» по «Каберне».
***
