У кожного своя воля...
А в мене - неволя.
Та я вірю що й в неволі
Є й у мене доля.
Викую собі я щастя
Із своєї сили
Й на край-світ, може подамся
По дорозі віри.
А тепера мушу плакать
Й вчити за книжками
Та ще того - крадькома,
Бо б'ють батогами.
Все дитинство моє з'їли -
Видерли малим з хати,
Батькам три золотих заплатили,
А мене в палати...
Та не царські то палати,
А стіни німії:
Без сонечка, без вітерцю, нема де й спати,
А люде, як звірі.
Сидять на цепах усі
Кожен день страждають,
А в кого віра є у серці,
Тим ноги ламають...
Так і мені... Не дай Боже,
Кому таке пережити.
Плакав, верещав, моливсь...
А прийшлось терпіти...
Замість віри - вдягай волю,
Замість страху - силу,
Вчи науку древню - темну,
Щоб рук не зломили.
Ти тепер чаклун підземний,
Сонце то твій ворог,
Темряву пізнай не вірний!
Все на світі порох!
Так знання таємні в тіло
З батогом вплітались
Й через рани, що боліли
З кров'ю розтікались.
Якось з часом сльози зникли
Висохли чи зачаїлись...
Тіло до страждання звикло
Все в мені застигло.
Воля як шаблюка госта,
Страх тепера сила
Губи вміють намовляти -
Робить з людей звіра.
Тепер доля моя чорна
Змінить все назавжди.
Злість, пітьма, кров холодна
Зламані ноги, руки, пальці.
Замучений дракон у стійлі
Тіло все у шрамах.
"Ще удар - щоб був покірний
Схились змій - я кошмар твій".
І тварина похилилась.
Зкута ланцюгами сила...
"Тепер мені служитимеш, хробак неба
Я для тебе віра".
Дівчина стоїть прикута
Злякана і плаче...
Вирвав серце одним махом
Й викинув собакам...
"То сестра твоя була"...
-Нашептали тіні.
"Ти готовий, прийшла пора,
Ти один із нас став нині".
Щось потріскалось в душі,
Серце загорілось,
Руки в горло уп'ялись,
Кров в очі налилась.
"То моя сестра?..."
В грудях защемило...
Сонечко із спогадів,
Промінь у пітьму пустило...
Рве дракон єретиків
Навпіл розриває
А володар його над серцем,
Як вовк завиває.
Ніхто не втік. "Поїж плоті, Грім,
Нехай кожен знає.
Як не каліч душу другому,
Бог усе то знає"...
Якась книжка стара-стара,
Лежала розкрита:
"Дочка вітрів поверне життя -
Якщо любов буде жити".
Чорна броня вмита кров'ю
На свого пана чекає.
Темний Володар на вірному Громі,
За надією вслід вирушає......
ID:
865533
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.02.2020 12:24:52
© дата внесення змiн: 21.02.2020 12:27:20
автор: DarkLordV
Вкажіть причину вашої скарги
|
