що там? не пишеш? а як же писав, писав
лив на папері віршований дух жасмину
сипались іскри з-під кременю рим-кресал
медом лилося і гіркло терпким полином
різались вени, зсідалася чорна кров
гусли слова мов бурштинові сльози вару
щось там зшивав, а щось вкотре уже поров
брав подарунки й терпів справедливу кару
падав у пекло, возносився до богів
брав машкару і вирощував чорні крила
їв неземну амброзію і говів
серцем стримів до тієї, що так любила...
більше не пишеш? а як же писав, писав...
пера ламались і клавіші аж диміли...
добре... притримай... наступній хоч щось зостав
хоч би й слова, якщо не дійде до діла...
Анекдот нагадало:
Зустрічаються два мужика, один говорить:
- Уявляєш, недавно став імпотентом, так виявляється світ такий цікавий: існують театри, кіно, цирк, парки ...
Успіхів ЛГ в пошуці зайняття для себе
Ulcus відповів на коментар макарчук, 24.02.2020 - 15:18
так це ж якраз цей анекдот і ліг в основу дякую
макарчук відповів на коментар Ulcus, 24.02.2020 - 15:22
а я думала анекдот про "сто нє дисис? А как дисал!")))
Ulcus відповів на коментар макарчук, 24.02.2020 - 15:42
Читачі сприймають зміст твору по-своєму, іноді несподівано для автора. Щодо себе, зізнаюсь, що, читаючи цей вірш, я зніяковів, мов написано про мене, коли моя біохімія емоційного захоплення вивітрилась, а в дівчат (я таке спостерігав) бувають почуття на необмежений термін. Тому, можна зрозуміти драматичний стан героїні, яка зітхає: «…ти, хлопче, писав, а зараз ні…» Вражає художня мова твору – розсипи блискучої краси, діаманти, рубіни, смарагди, сапфіри в скрині скарбів переливаються всіма кольорами веселки. Вірш захоплює уяву!
ви й тут праві (щодо сприйняття). цей твір я також задумувала веселим, жартівливим, та ніяк не хотіла когось соромити. натхненням став старесенький анекдот з дитячою реплікою: «сто, нє дисис? а как дисал... как дисал!». в будь-якому разі - дякую вам щиро!