Вона стала рабом твоєї сутності,
твоїх слів, твоєї присутності .
Емоційні перепади, божевільний вигляд,
То гучний сміх, то цинічний погляд.
Блакитні очі кольору неба-
а в них надія, в них потреба.
Зав‘язала свої коси правою рукою.
Їй ще б якось зав‘язати із тобою.
Вкрила свої локони зеленим шарфом,
її руде волосся додавало їй шарму.
Залишила кілька пасем біля смуглого обличчя.
Їй ще б якось залишити тебе, і те протиріччя,
яке вона чує із твоїх уст
майже кожного ранку.
За столом, перед сніданком.
Ковток гарячої кави і його промова.
Краще б він випив кілька келихів вина,
була б не така суха, хоч і не чітка відмова.
Відмова від самого себе, в присутності його самого.
Він говорив виразно і дуже довго,
Наче боявся пропустити якусь деталь.
Вона вручила б йому медаль -
За його талановиті оповідання,
але тремтіли руки від холоду із самого рання.
Вона не знає де він губить ключі,
коли приходить вночі
та залишає відчинені двері.
Вона не дочекається до вечері.
Саме цього холодного ранку,
перед цим сніданком.
Вона вже сиділа взута у улюблені черевички,
холодні руки заховала в рукавички.
Вона приготувалася бігти звідти щодуху,
бо коли замерзаєш, рятує швидкість власного руху!
Кіт.В
